Твір «... Шанувала, шанувала, третій не стерпіла»

1. … [1] Шанувала, шанувала, третій не стерпіла,
   Перетворилася у зозулю, у гай полетіла.
2. Гаєм летіла, гілля ламала, сивими крильцями,
   Полем летіла, траву росила, дрібними сльозами.
3. Прилитіла я до роду свого, сіла на калині,
   Стала кувати жалю завдавати всій своїй родині.
4. Сидит матінка край віконечка, рушник вишиває,
   А найменший брат на порозі став, ружйо заряжає.
5. – Позволь жи мині, матінко моя, ту зозулю вбити,
   Бо вона кує, жалю завдає, тяжко в світі жити.
6. – Ни позволю ти, дитино моя, ту зозулю вбити,
   Бо тій зозулі, як наші доці, на чужині жити.
7. – Як’їс зозуля ще сивенейка, лети в гай кувати,
   А як сестриця, ще ріднесенька, то заходи до хати. [2] [3]

[1] Респондент не пам’ятала початок твору. – Примітка транскриптора.
[2] Р-2).: Ше далі є, я забила. – Примітка респондента.
[3] Респондент продекламував твір. – Примітка транскриптора.