Твір «Гірке життя в колгоспі»
Р-1).: Та які знаю. Московські. А ну к чорту вони здалися. Чому не знаю! В армії був запєвайлом з перших днів, а потому відказався, бо я грамоти не мав, кінчив два класи. А потом відказався. Кажу, що я не можу, а ще комсомольцьом не був. Служив три роки в армії. Хтів на шофера вчитися, написав заяву. Спиталися мене: «Откуда ви?». Кажу: «Дрогобицька область», бо тоді була Дрогобицька область: «А район який? Турківський. – А село яке, деревня? Я кажу: «Вовче». – «Не комсомолець?». Я кажу: «Нікак нєт». І всьо. Каже, єслі понадобітєсь, то ми вас позавьом. Якби був комсомолець, то б пішов вчитися на шофера.
Та й так. Прожив гірко, в колгоспі за палочки робили.
З-1).: За які палочки?
Р-1).: Такі, шо ставили вихід дня, а гроші не платили. А як мінімум тих паличок не наробив, то ше штрафували.
З-1).: Який там мінімум мав бути?
Р-1).: А я не знаю точно. Десь сто чи двісті трудоднів.
З-1).: То як, в рік?
Р-1).: Ну, та за палочки. Давали норму косити, двадцять п’ять сотих скосити вручну косою сіна на колгосп. То трудовий день на людину. Льон сіяли. На жінку сімдесят п’ять сотих льону вирвати вручну. Така розкош була. Таке життя прожилося. Та як напротів теперішнього часу, як живуть люди, то Господи! Ішли на полосу косити, там де виселили людей від польської сторони. Сян річка протікає, там є полоса. То за то ту полосу, шо косив колгосп, сіно вбирав собі колгосп, а держава їм платила. Бо там були села, всьо повиселяли. То там буду построїмо, з дощок кришу зроб’ят і долів покриють, і сіна настелять. Спимо. А в неділю вже приходили додому пішком. То такі блохи були в тім сіні, жи не можна було спати. Печут. Сіно запарится на землі. Вивозили молока перегону. То, шо в колгосп здавав молоко в район возили, а потом привозили на телята молоді, поросята. Бо то свині в колгоспі держали і телят, так тим перегоном поїли. Вивезут того перегону, дають людьом, тим косарям, шо косять. Там по пів кружці, по пів літри перегону давали. А потому, як роки другі пішли, то вже було краще. То вже вивозили крупу якусь, то смальцю якого того. Там варили їсти і людям давали. І така була розкош за Сталіна-батька. То були такі штахети, писали, давали нам папірці розвішувати по стовпах. То я сам носив, але’м ся бояв йти вечером. Так каже: