Твір «Ой у лісі, край дубови, при тихім Дунаю»

1. Ой у лісі, край дубови, при тихім Дунаю,
   А крикнули козаченьки: «Утікай, Ничаю».
2. – А як мині, молодому, втікати, втікати,
   Свою славу козацькую під ноги стоптати [1].2
3. А ще не встиг, Нечай-козак на коника сісти,
   Обертаться заду себе, а вже ляхи в місті.2
4. От побачив Нечай-козак свого брата в місті:
   – Скажи, скажи моїй жоні, нищасній невісті.
5. Що вна юна не виходит на високу гору.
   Вна вже мене не побачит більше в своїм дому.

[1] стаптати – варіант виконання.