Твір «Мені сімнацять літ минало, якраз тоді сади цвіли»

1. Мені сімнацять літ минало, якраз тоді сади цвіли.
   Я про кохання ще не знала, ми тільки друзями були.2
2. Як ти пройшов повз нашу хату, я задивилась на твій стан,
   Довго стояла під вербою, поки вечірній впав туман.2
3. Туман упав, я ще стояла, вечірня зіронька зійшла.
   А мати кличе вечеряти, а я ще дальше в сад зайшла.2
4. Як я садила айстри білі, ти помагав мені тоди.
   З тих пір я мрію про кохання, з тих пір душа мене болить.2
5. В моєму саду айстри білі схилили голову в журбі.
   В моєму серці згасли мрії, чужою стала я тобі.2
6. Все розкажуть вам айстри білі, усе спочатку до кінця:
   Як любиш, милий мій, другую, то поведи ї до вінця.2
7. А я як буду ще щаслива, зустріну іншого в житті,
   Йому розкажу про кохання, йому, йому, а не тобі.2
8. А як умру я молоденька, то поховайте серед трав.
   Тоді зірвеш ти айстру [1] білу, згадаєш хто тебе кохав.2

[1] айстри – варіант виконання.