Твір «Взяло дівча відра та й пішло по воду»

1. Взяло дівча відра та й пішло по воду,
   А там хлопці-риболовці та ще й з козацького роду.2
2. – Хлопці-риболовці з козацького роду,
   Візьміть мене на той [1] човен, перевезіть через воду.2
3. – Ми б тя перевезли, щоб хвиля не била,
   Щоби твоя стара мати та й за тобов не тужила.2
4. – Моя стара мати не буде тужити,
   Вона сама добре знає, що я не маю з ким жити.2
5. Сіло дівча в човен, тяженько зітхнуло.
   Відбилося від берега, правов рученьков махнуло [2].2
6. Ніхто того не бачив, тільки стара мати,
   Що стояла край берега та й стала гірко ридати.2
7. – Не плач, стара мати, не плач, не журися.
   Місяць зайде, сонце зійде, доня додому вернеться.2
8. – Місяченько сходить, а сонце заходить.
   Чогось моя люба доня додому та й не приходить.2

[1] свій – варіант виконання.
[2] змахнуло – варіант виконання.