Твір «Ой попід гай зелененький ходив Довбуш молоденький»

1. Ой попід гай зелененький2
   Ходив Довбуш молоденький.2
2. Топірцем ся підпирає2
   На ніженьку налягає. [1]2
3. – За мнов, хлопці, за мнов швидко,2
   Замитає [2] стежку листком.2
4. За мнов, хлопці, за мнов сміло,2
   Замітає стежку снігом. [3]2
5. Добрий вечір, Стифанова,2
   Чи вичеря вже готова?2
6. – Ой вичеря не готова,2
   Бо Стифана нима вдома.2
7. – Чи нам будеш відчиняти?2
   Чи самим ся добувати?2
8. – В мене двері тисовії,2
   В мене замки сталевії.2
9. – Не поможуть замки твої,2
   Як підложу плечі свої.2
10. Як став Довбуш натискати,2
    Стали замки ся ламати.2
11. Вийшов Стифан із світлиці,2
    Та й узяв свою ручницю.2
12. А як стрілив в праве плече,2
    А з лівого кровця тече.2
13. – Ой ви, хлопці, ви, молодці,2
    Беріть мене на топорці.2
14. Беріть мене на топори,2
    Нисіть мене в Чорні гори.2
15. Там є мої батько й мати,2
    Там я буду спочивати.2
16. А ви, хлопці, помиріться,2
    Сріблом, злотом поділіться.2
17. Стифанові [4] дайте мірку,2
    Бо я любив його жінку. [5]2

[1] Р-1).: Той Довбуш мав ногу йну трохи коротшу. – Примітка респондента.
[2] замітає – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
[3] Р-1).: Забула. Досить того, шо до Степанової жінки. – Примітка респондента.
[4] Стипанові – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
[5] Коментуючи твір, респондент ще пригадала і наговорила строфу, яку забула під час виконання твору:
"Знав Стифан добре стріляти,
Мусит Добуш помирати."