Твір «Сватання за нелюба»
Р-1).: Ой дайти ми спокій! Вона не хотіла та й мусіла бідна. Як моя мати повідала, а моя мати була з сила Жукотина, а то є Бережок. Що прийшли з Бережка сватати, а то било ґаздівство таке трохи богатше, багаті, але купа було дітий. Мого тата братів: сестер було п’ять, а братів було троє – восьмеро дітей. А мати мала там такого хлопця, що ї хотів, такой по-сусідству. А ту як прийшли з Бережка сватати, ї хтось пувіли, моя мати Марися ся називала: "Марисю, там з Бережка прийшли сватати".
А мати взяла кудилю, бо мала прясти, і втікла до сусідів. Жи би навіть вдома не била. Тут поприходили до хати сватачі. Ба нема, де ся заділа Марисі? Та по сусідах. Найшли її. Мати зачєла дуже плакати, що вона ни хоче йти, там в Бирижок. Бо дійсно мала хлопця. Та заставив ї отець і мати. Мати не дуже, мати все м’якче. Вона виділа, що та так плаче, не хоче. А отець: "Йди, бо там ґаздівство".
А їй то ґаздівство боком вилізло. Ой, боком, то вона ся наробила, Боже, Боже, і косила, і діти родила, і у ліс їздила. Всьо робила. Отець був писарем, так як тепер називають секретарьом. Як ся оженив, то він не був вчений, а такий самоук. Такий був розумний. Ну, ту в селі не було такого чоловіка, шоби вів секретарку, і дали мого тата. Секретар, то секретар, там пішов з шендерами в пестерунок типеркі називают як ни знаю, шо застава, солдати, то застава. Я ни знаю як зара називают, там били шандери, бив пастерунок, там било див’ять шендерів. Піде там та ше аби ся файно вбрав. А мати ту, яка дитина мало то, що мусить порядок в хаті бити, мусить всьо і чисто, яка там одіж була таково шо ткали сами і сорочки шити треба було, щоб всьо було чисте, бо він йде межи люди. Що вона ся ту набідувала.
А мене вродила в стайне, то було Миколи. Цілий день молотила ціпом, намерзлася добре та не було кому відвезти в лікарню. Та де там були лікарні, то були законниці в Лімні. А вона навіть не ходила татові пувідати, що ся робит. Так його зненавиділа, шо він йде, йде, а вна мусит туткай господарку, ту, і діти, і всяко. Мучилася цілу ніч. То не могла вмирати. А я ся лишила жива на бідочку, цілий вік бідую.