Твір «Батько, як цвіт, зав’язав мені світ»

1. Батько, як цвіт, зав’язав мені світ,
   Мене мати, як зоря, рано заміж віддала.
2. Ой ти, мамко моя, а я доня твоя,
   Ни дай мене за невістку до чужого села.
3. А в чужому селі тяжко жити мені,
   Як вечерять сідають, а мене по воду шлють.
4. Як по воду я йду, як пташина гуду,
   Сльози очі заливают, криниченьки ни знайду.
5. Я криницю найшла і води набрала,
   Ще не повні відра були, я сльозами долила.
6. А з водою я йду …?…
   Як у саду стара мати з сином сварилася: [1]
7. – Ой ти, сину, ти мій, ти дитино моя,
   Чом горілки ти не п’єш, свою жінку чом не б’єш?
8. – Я горілки ни п’ю, бо горілка гірка,
   Та й жінку я ни б’ю – в мене жінка молода.
9. Не на то я ї брав, щоби я її бив,
   А на то я ї брав, щоби я її любив.
10. Коли я ї привів, то калина цвіла,
    Здогадайси, моя мати, яка гарная була.
11. Коли я ї привів, тоді маки цвіли,
    А типер ї, моя мати, вже не можу пізнати.

[1] Р-1).: Там одне слово забула.