Твір «Мела сіни, мела хату та й розсміялася»

1. Мела сіни, мела хату та й розсміялася,
   Стара мати воду несла та й нагадалася.2
2. – Знаю, доню, знаю, доню, з кого ти смієсся,
   Полюбила козаченька та й ни признаєсся!2
3. Люби, доню, кохай, доню, та й ни встирігайся,
   Щоб той козак молоденький з тебе ни сміявся!2
4. Ой в ниділю раненінько позгоняна роса,
   Ой побігла дівчинонька до ворошки боса!2
5. – Ой ворожко-ворожильо, відчини ми долю,
   Счяруй того козаченька, що ходит за мною.2
6. Ой ворожка-ворожиля долю учинила:
   Взяла стригла з коня гриву та й в п’єцу спалила!2
7. Ой як тому коникові без гривоньки чудно,
   А ще більше козакови без дівчини нудно.2
8. В середу ся уродила, кажут люди – горе,
   Не піду я за старого – бородою коле!2
9. А й піду си за такого, що уса сіються,
   Він на мене кивне, мургне, а я засміюся! [1]2

[1] Респонденти пригадують текст пісень. – Примітка транскриптора.