Твір «[Життя безпритульних дітей у післявоєнний час]»
Р-1).: Ну, діти були ще після войни, у нас дуже багато в селі дітей було безпризорних, яких по городах мами, там батьки, може, і на фронтах були, а мами пішли по хліб та не вернулися. А діти оставалися самі, яких ніде було їх притулить. Привозили їх до нас у село, роздавали, хто хоче брать. Чи хочеш ти брать, чи не хочеш брать, – бери, потому шо дитина безпрізорна. І так вони були, росли в нас у колхозі. Колхоз уже там помагав кому, де дітей було більше. Там, може, більше давали пайок там, шоб дитину накормить. Ну як уже ж і война кончилася, то ше ж так сразу за тими дітьми не приїжджали, потому шо це ж время поки пройшло. Забирали тіх дітей, находилися батьки, приїжджали. Ну не батьки, вже, може, мати, може, рідня яка, може, сестра там, чи хто там. В общем, дуже важко було.