Твір «[Дівчина "піднесла гарбуза" сватачам парубка, якого не любила]»

Р-1).: А я отак виходила замуж. Приходили, мене сватать, приходили. Ну, я його не любила, не любила, він був низенького росту, не любила. А вони ж хотіли: батько й мати його й мої, сватами звалися, і хотіли ж так мене отдать. Ну, прийшли вони: батько, мати, хрещений, хрещена – засватувать. І він прийшов, Микола ж той, прийшов. А мої батько й мати кажуть: "Так, дочко, ти ж готов рушники, готов хустку!" Хустку ж перевʼязували. А я взяла да й збіжала, не любила я його і збіжала. Ну, вони посиділи, посиділи, да й шо дєлать, я їм "гарбуза поднесла", да й пішли вони додому. А тоді мій брат женився на його сестрі. А його мати вже й каже: "Всьо равно ми стали своїми. Не схотіла невісткою буть, свахою будеш. Всьо равно ми свої".