Твір «Зашуміли луги, загуділи ріки»

1. Зашуміли луги, загуділи ріки,
   Вмерла сирітоньці мамуня навіки.2
2. Вмерла вона, вмерла в неділеньку рано,
   В неділеньку рано, іще не світало.2
3. В неділеньку рано почало світати,
   Пішла сирітонька мамуню глядати.2
4. Ішла вона, ішла горами-долами,
   Надибав ї Господь з двома ангелами:2
5. – Де ж ти йдеш, сирітко, ти далеко зайдеш,
   Ти своєї мами навіки не найдеш.2
6. Ой іди, сирітко, та на високу гору,
   Там твоя мамуня лежить в новім гробу.2
7. Ой прийшла сирітка та на той гріб стала
   Та на той гріб стала, ревно заплакала.2
8. Ревно заплакала, ревно заплакала,
   Аж їй ся мамуня в гробі обізвала:
9. – Ой хто ж там, ой хто ж там по моїм гробі ходить?
   – Я ваша, мамуню, візьміть мене к собі.2
10. – Ой що ж там, сирітко, ти за прикрість маєш,
    Що ж така молода до гробу ся збираєш?2
11. Ой іди ж, сирітко, та іди ж додому,
    Та най ти мачоха помиє голову.
12. Головоньку вмиє, кушулину вшиє,
    Та най тя мачоха на смерть приодіє.2
13. – Ой як мі мачоха головоньку вмила,
    За каждим волоском кровцю мі пустила.2
14. Кушулину вшила ще й ня проклинала,
    Ще й ня проклинала, щоб ї не зносила.2
15. Вкроїла мі хліба як лавровий листок,
    Ще й ня ся питала: "Чи з’їш ти го вшиток? [1] 2
16. Як не з’їш го вшиток, положи на столик,
    Займеш воли пасти, візьмеш сі на поле".2
17. Зіла я го, зіла в сінях за дверима,
    Вмила я ся, вмила гіркими сльозима.2
18. Зіслав Господь, зіслав три ангели з неба,
    Взяли сиротину правенько до неба.2
19. [Зіслав] [2] Господь, зіслав три шайтани з пекла,
    Взяли мачушину ліве[нько до пекла.] [3]2

[1] Вшиток, від польського слова "wszystko" – все. – Примітка транскриптора.
[2] Слово подано з рукописного збірника фольклору збирача. – Примітка транскриптора.
[3] Відтворено з рукописного збірника фольклору збирача. – Примітка транскриптора.