Твір «Садила я ворішеньки та й терен, гей!»

1. Садила я ворішеньки та й терен, гей![1]2
   Любив мене гарний хлопець, ще й Семен.2
2. Ой, Семене, Семеночку, Семене, гей!2
   Чом не ходиш, не говориш до мене?2
3. А й у мене світличийка ясная, гей!2
   Ще й до того біла постіль стелена.2
4. Чого ж ти ня, мати, мучиш, чого б’єш, гей!2
   Чого ти ня за нелюба віддаєш?2
5. А в нелюба гіркі губи, як полин, гей!2
   Буде мині гірко жити в світі з ним!2
6. А в ниділю скоро рано, скоро світ, гей!2
   Збирається дівчинонька, їде в світ.2
7. А за нею ї нелюбий на коню, гей!2
   – Чекай, чекай, дівчинонько, догоню!2
8. А як він ї на конику догонив, гей!2
   Та й за коси до конийка пришпилив.2
9. – Ой возьми ня, мій нелюбий, на коня, гей!2
   Завези ня до матінки, до батька!2
10. – Ой дай мині, мій нелюбе, гострий ніж, гей!2
    Притулила до серденька, сам поліз.2
11. Плаче вотець, плаче мати, родина, гей!2
    – Пішла, пішла марно світа дівчина!2

[1] Другий раз респонденти в кожному першому рядку строфи, де є вигук, повторюють без вигука «гей». – Примітка транскр.