Твір «Дрібний дощик іде, по камені лине»

1. Дрібний дощик іде, по камені лине,
   Козак коника веде, а дівчина кличе. 2
2. – Хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
   Рад би я тебе й узять, так не велить батько.
3. Ни батько, ни мати, ни уся родина,
   Дівчино моя, личко як калина. 2
4. Личко як калина, василичком пахне,
   Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш. 2
5. Вже й націлувався, вже й намилувався,
   Як у саду соловей та й нащебетався.
6. В саду соловейко щибечи раненько,
   Дівчино моя, моє ти серденько. 2
7. Ой брав я тибе ни за наймичку,
   А брав я тебе за хазяєчку. 2
8. Коли б ти, дівчино, була багатенька,
   Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька. 2
9. – Коли б я, казачи, була багатенька,
   Наплювала б я на тебе й на твого батенька. 2
10. Коли б я, казачи, та була багата,
    [1] Наплювала б я [1] на тебе ще й на твого тата.

[1] Й. – Варіант виконання. – Примітка транскриптора.