Твір «Ой відти – гора, а відти – другая»

1. Ой відти – гора, а відти – другая,
   Поміж тими гороньками сходила зоря.2
2. Ой то ни зоря – дівчина моя,
   Із новими відерками по водицю йшла.2
3. А я за нею, як за зорею,
   Полем, полем сивим конем чи ї догоню?2
4. А як догонив та й заговорив:
   – А хто ж тебе, моя мила, так рано збудив?2
5. – Нихто ни збудив, я сама встала,
   Перша зоря засвітила [1], я личко вмила.2
6. – Дівчино моя, напій ми коня!
   – Ни напою, бо ся бою, бо’м ще й не твоя!2
7. Як буду твоя, напою й коня
   З цимбрової кирниченьки, з нового відра.2
8. А кінь воду п’є, копитами б’є.
   – Тікай, тікай, моя мила, бо він тя заб’є!2
9. – Ой най він ня б’є, я ся ни бою,
   А я свому милинькому коня й напою.2
10. – Дівчино моя, сідай на коня,
    Поїдем ми в чисте поле й до мого двора.2
11. А в моїм дворі штири покої,
    А п’ятая світличийка для нас вобоїх.2
12. – Неправда твоя, не маєш двора,
    Тільки хата облуплена, ще й та не твоя!2

[1] перші півні заспівали – варіант виконання.