Твір «Війду я на Воссіянську ору»
- Війду я на Воссіянську ору.
На Воссіянські горі цирковка стояла.
А в туй церковці Божа Матьонка лєжала,
До Суса Христа промовляла. [1]
Прийшов до єї Петро й Павло.
– Ти, Петре, і ти, Павлє, не дівиса на мої муки, [2] бері Хріста в руки. Йдіте по білом світі.
Заказувайте старому, малому, сліпому, нимому, [3] кривому, больному, і бовбатому [?].
Хто ету молітву буде знаті,
Не буде з видімої смерті помираті,
Не буде в огні погараті, [4]
[Не буде] в войні потапаті,
Не буде в вогні погараті,
Не будут …?… кості поєдаті,
Не будут гади крові сосаті,
Не буде пуд дєрєвом лєжаті, в болєзнях пропадаті.
Божа Матюнка, Сус Христос, Ангели по боках. Моє тіло [5] спасаті. Амінь.
Присная Дєва Марія, прімі мою молітву, да несі Сину своєму, а Богу нашому.
Хай Син Божий спасе і простіт всі душі наши. [6]
[1] Р-1).: Ета? Р-2).: Угу!
[2] Р-2).: То як шептанє.
[3] Р-2).: Глухому.
[4] Р-1).: Ти мовчи! Я тебе вчи, вчила, а вона… то ти ше не вмієш.
[5] Р-1).: Так на себе, чи там на детей своїх, по всєх імєннях наречу.
[6] Р-2).: То хто ж єй запомні. Я …?… поняла. Ето просто як шиптання таке… З-1).: Ше комар, комар ту…! Р-1).: Та комарі, вони… Танька, ето ж така молітва, шо до сну, до всього…
З-1).: Це, це од чого, од чого це, це, оцю шо ви казали, од чого ви шеп-, говорять, о це шо ви зараз казали? Р-1).: Оце те од сну. Р-2).: Од сну! Р-1).: Як ложітеся спать. З-1).: То кожен, то та якби кожен має таке говорить? Р-2).: Кожен, хто вміє, а я не вмію… Р-1).: Хто вміє… З-1).: Але дивіться, як вона говорить, то ви вже не говоріть, бо воно записує, воно всьо мішає, ви як переговорить, тоді говоріть, добре? Р-1).: Ну! Р-2).: Як вона мене коб навчила, а то ж не можу я, я ж собі перестану, я собі перестану… Р-3).: Вона научит, научит!