Твір «Ложуса спаті, даю до Бога знаті»

1. [1] Ложуса спаті, даю до Бога знаті.
   Спас в головах, Пречиста в ногах, П’ятінка по боках.
   Чисте місце підо мною, Ангел-Хранітель, храні надо мною.
   – Ангелу-хранітелю, храні мої кості-мості
   Етой ночі, з вечора до півночі, з півночі до світу, до будущого віку.

[1] З-2).: А ше од чогось замовляння знаєте? З-1).: А ше од чогось якісь замовляння, може от якісь як болить шось, чи? Р-2).: А ше шось вона вміє: "Петре, Павле…" Якось таке всяке тогди казала. З-2).: Ану, шо вмієте! Р-1).: Нашо воно вам [респондетка № 1 сміється]… Р-4).: Та ска-жіть, то ж треба всьо дітям. Р-1).: То шептання. Р-2).: "А ти, Петре, а ти, Павлє…" З-2).: Як то шептання? Р-2).: Тогди в татовій хаті мені ти казала, як кажеш кому …?… Р-1).: А! Р-2).: Шо вона вміє, Господи! Р-1).: Ето як спать ложіцца. Р-2).: А, ну!