Твір «Поставте вози – надерем лози»

1. [1] Поставте вози – надерем лози,
   Забула маті подарка дать… [2]
2. Не так забула, як не зробила –
   На печі спала, потягалас…
3. На печі спала, потягаласа,
   Подарка прасті лєноваласа.
4. Дала радніще, теє дурніще,
   Із воза впало, коня злякало.
5. Дала боденьку [3] із замочками –
   Везут молоду із виночками.
6. Бодня й упала, вухо одбила, [4]
   Молода й впала, винка згубила.
7. Ой хто пуйде по того й виночка,
   По того виночка золотенько…
8. По того виночка золотенького,
   Із руки персня золотенького. [5]

[1] Р-1).: А їдуть по молоду, то:
[2] Р-1).: Вже як їдемо… Р-2).: Забірать. Р-1).: Як уже веземо.
[3] Р-1).: Бочку таку давалі, о!
[4] Респондент № 1 сміється. – Примітка транскриптора.
[5] Р-2).: Отакі весільні, настояща правда! З-2).: То коли її співали? Р-1).: Як вже забрают єї.
Р-2).: На свадьбі, як забирают нєвєсту вже до свекрухи. Р-1).: Али прихо-, приходи, ну, там таке з бульшого на менше.