Твір «Ой до краю, женчики, до краю»

1. [1] Ой до краю, женчики, до краю,
   То я вам вже пиріженька покраю. [2]

[1] З-1).: "До краю…" З-2).: Як воно? З-1).: "…До краю, – там, жен-, пирожечку на краю…", чи якась така? Р-1).: Вуна коротка яка, як у жито жне. З-2).: То нічо, нехай буде коротка.
[2] Р-1).: Кричім такую яку-неб’ю і то… Р-2).: Або як дожинки, або як всякі. З-1).: Це ви, це ви де кричите, то вже? Р-1).: Як уже дожинаєм, радость уже нам. Знаєте, як жито важко жати, ви …?… не знаєте. З-2).: Не знаєм! Р-1).: Не знаєте? Як важко жать! Р-2).: Ох весьоло, весьоло. Прошло, як снілось.