Твір «Ой в неділю рано віражала мати сина»

1. [1] Ой в неділю рано віражала мати сина,
   Віражала мати сина й у солдати. 2
2. – Іди, мой синочку, довго не бариса,
   За рочок за другий – додому верниса. 2
3. Вже рочок минає, другий наступає.
   Другий наступає – синок повертає.
4. – Добрий вечир, мамо, чи рада ти мною? [2]
   Чи рада ти мною, моєю женою?
5. – Рада я, синошку, рада я й тобою,
   Іще я радніша твоєю женою [3].

[1] "… довго не бариса, за рочок, за другий додому верниса. За рочок, за другий додому верниса". [Респондент № 1 пригадує слова пісні. – Примітка транскриптора]. З-1).: А починалося шо "виражала мати… "? Р-1).: Ну "сина в солдати". З-1).: А проспівайте ще початок, а то ви не співали. Р-1).: "Ой в неділю рано віражала мати сина, віражала мати сина й у солдати". [Респондент № 1 пригадує слова пісні. – Примітка транскриптора]. З-1).: А там "Ой в неділю рано синє море грало", чи як? Р-1).: "Соненько не сходит". З-1).: Ага. Р-1).: Як казали? З-1).: Почніть іще раз "у неділю рано соненько не сходить". Тільки давайте вже… Р-1).: "У неділю рано ще сонце не сходить… ". Бачте, я забула… З-1).: Шось не ті слова там…, бо "виражала мати сина у солдати" тут не підходить.
[2] Р-1).: Вже жінку веде.
[3] Р-1).: Вже бо колісь служилі по п’ять літ, довго. Місилі женітса, шо ж там робіти було в туй армії? З-1).: Так це конєц їй, уже пісні цій? Р-1).: Так, так. З-1).: То це як провожали в армію, то це співалі? Р-1).: Так, так.