Твір «Ой бабко моя, голубко моя, ой хто тебе в баби взяв»
- 1. [1] Ой бабко моя,
Голубко моя,
Ой хто тебе в баби взяв би,
Колі да й не я?
2. Ой був і такий,
Що й меду купив.
Да вун мене, бабоньку,
Да вун мене, голубоньку,
Й у баби просив. [2]
3. Ой кумко моя,
Голубко моя,
Ой хто тебе в куми взяв би,
Колі да й не я?
4. Ой був і такий,
Що й медок купив,
Да вун мене, кумоньку,
Да вун мене, голубоньку,
Й у куми просив. [3]
5. Ой кумко ти мой,
Голубонько мой,
Ой хто тебе в куми взяв би,
Колі да й не я?
6. Ой був і такий,
Що й медок купив,
Да вун мене, кумонька,
Да й вун мене, голубонька,
Й у куми просив. [4]
[1] З-1).: А можна ще раз? Проспівайте, можете трошки взяти, трошки вищим голосом? Р-1).: Ета? З-1).: Ета це. Та сама, тіки трошки вище? Р-1).: А ті мені поможі. З-1).: [співає] "Ой, бабко моя". Отут десь, ану попробуйте. Сусідка: Вона не може. З-1).: А давайте, ідіть, ідіть помагайте. Сусідка: Я опше не вмію співати! Вона вопше не може – бабі восімдесят лєт! З-1).: Ну бачите, як співає? Ну отлічно співає! З-2).: Гарно співає. З-1).: Ну. Р-1).: "Ой… "[ пробує співати. – Примітка транскриптора]. Сусідка: Вже вона охрипла. Р-1).: Ми куму співаєте. Спуваємо куми, куми спуваємо. З-1).: Нє, давайте бабкі, тільки отут почніть: "Ой, бабко моя… ".
[2] Р-1).: І так куми, й так куму, зовсім поспуває. З-1).: Давайте іще поспівайте кумі. Р-1).: Куми? З-1).: Да.
[3] Р-1).: Ну та й і … З-1).: І "Кумцю ж моя". Р-1).: І "кумцю", і "кумцю". З-1).: Ну співайте і кумі.
[4] Р-1).: Ну то куму, та й спувают так, спувают. А тепер уже спувают усі вже, які хто хоче. Як єдна баба поспувала, то вже всі спувают.