Твір «Жінка не залишила їжі покійникам на свято і тому померла»

З-1).: Ночує та їжа. А чого, шо покойнікі будуть їсти?
Р-1).: А шо ж?! Вони же ж придут їсти.
З-1).: Вони прийдуть єсти вночі?
Р-1).: Аякже.
З-1).: І шо?
Р-1).: Ну і шо? Вони прийдуть єсти, наїдятса. А єдна жонка поміла ложкі тоді.
З-1).: Не оставила їм?
Р-1).: Да не оставіла ниякої їжі. Да той покойнік ходив, ходив – да пушов до чужих людей їсти. Да й приснився юй на другий день: "Мені, – каже, здаєцца, – я так їсти схотів – і ложкі поміла". Бач. Ка’: "Ходім одсіль, бо онде поміті ложкі". Ну то не знаємо, то такий якийсь притча чи шо.