Твір «Хвиля з поля, ой бура з мора»

1. [1] Хвиля з поля, ой бура з мора,
   Ой да й довела любов до гора.2
2. А в той любові свєт кружитса,
   Ой да й на плєчах моє горе садітца.2
3. Ой сколь взяліса вражиї людє,
   Ой да й поламалі да й мєдниї труби.2
4. Ой да пошла славонька по народу,
   Да й пошла неславонька по заводу.2
5. Да й пошла неславонька по заводу
   Да й на тую дівчину, що й без роду.2
6. Я й на тую дівчину й оженюса.
   Я з тоєй нелюбою жить не возьмуса. [2] 2

[1] Р-1).: Чи, може, "Ламала каліну з калини…"? З-2).: Да, давайте "Ламала калину…" Р-2).: Чи ше буду твою я співать. Р-1).: "Вєтєр з поля…"? З-1).: "Вєтєр з поля…" – та, ви казали. Р-2).: То яку співать? З-1).: І ту, і ту запишем, та. Р-2).: Хто буде співать ету? Р-1).: Вони нас додому завезут, завезут. Р-1,2).: Ну.
[2] Р-1).: Вже. З-2).: О, ми в вас такої не записували. […]