Твір «…Послухай, послухай, невістко, що й милий тобі написав»
- [1] …Послухай, послухай, невістко, що й милий тобі написав.
Він пише, що там й оженився, тобі написав: "Забувай". - Невістка нічого й не сказала. Й но столько сказала одно:
"Давно я про нього забула, но в мене дитіна його". - – Ой люлі, ой люлі, дитіно, ой люлі, мале дитя, спать.
А я пойду сяду край стола й до батька лісточок писать. - Пісала, пісала лісточок, на цьому я буду кінчать:
"Приїжджай, мой милий, додому й мене молодую поховать." - Чотири неділі минуло, як свекор невістку поховав.
А милий читав-читав, заплакав: "Ой Боже, я жінку зверав! - Я знов маю жінку, детіну, я знов маю крепкую любов.
Заб’єтса в груді моє серце і знов захолодає кров."
[1] Р-1).: Анко, ще ету пісню заспіваймо, шо то, шо то "Край стола…" Да вона… Р-2).: "Ой сяду я край стола…"? Р-1).: Нє, нє, нє, нє. Р-2).: "Со…, зайшло сонце…" Ох!.. "Да напісав пісьмо до її, шо вже вона…" Р-1).: Зарізана? Р-2).: За… Ну, шо вона… Р-1).: Умерла? Р-2).: Ага, ага. Ох, як то ж тая?
Р-1).: "Виходь з гробу…" – нє. Р-2).: Нє, нє.Р-1).: "Нізко сонце сходіт…"? Р-2).: Ага. З-2).: Нє, ту ви тільки-шо співали. Р-1).: А, ту шо ту, ету ми співали. Р-2).: А, то нє-нє. Р-1).: Я забула як вона загалом починається. Ох, ето… Р-2).: Анко, ето тую, хай би заспівалі ще. Р-1).: Ну я ж забула як вона начати. Р-2).: "Сидю я край стола…" – ну то не ета. Р-1).:. .?.. Дівчата вже, мо’ їм треба йті. Р-2).: От, от, от така файна пісня. З-2).: Ну, згадайте. Р-2).: А як же ж її згадать? З-2).: А може ви згадаєте її так, без початку? Р-2).: А ви нам на мобільний скинете запис? З-1).: На мобільний?
З-2).: Але ж ми не на мобільний пишемо, як ми вам скинемо? З-1).: Ми пошемо на диктофон. Ми вам можем залишити диск. З-2).: Воно всьо буде в Ровно в університеті. З-1).: Нє, нє, нє, ми можем вам залишити диск спеціально в Дубровиці. Р-2).: І там буде чути, як ми будем співати, та? З-1).: В ліцеї. Р-2).: Та, та. Р-1).: "А вун, а вун її вередовав [?], а вун її вередовав [?]…" Р-2).: Ну та я знаю. Я початок не знаю, я початок… З-2).: По дорозі. Р-2).: Я початок забула. .?.. Р-1).: Ну шо, не можу згадати… І тоже хороша пісня така про любов… З-2).: Ну може ви не з першого куплету почніть, а там вже нічо, може бути… Р-1).: Ну як же ж не думати? Як же ж не думаті? Думать. .?.. не думаті… Р-1).: "А свекор лісточок чітав… Ти послухай, послухай, невістко…" – нє, то не то. Р-2).: То не початок? Р-1).: Нє, нє. Р-2).: То не початок. З-2).: Ну то нічого. Якщо не згадаєте як спочатку, то ми можем потім ну і поміняєм. Почніть звідки пам’ятаєте, а… Р-1).: То Люба, ти ж знаєш її! Р-2).: Я казала, от нема записаних, вони ж забуваються. Р-1).: "Послухай. .?.. Невістка нічого не сказала, но столько сказала: "Давно я про нього забула, но в мене дитина його…" Р-3).: "Давно я про нього забула…" Р-1).:. .?.. Зачала. Р-3).: "…У мене дитина його…" Р-1).: Ну якже ж? Якось "Свекор, свекор лісточок списав…" Р-2).: Ну то "списав" в першім куплеті? Р-1).: Не зможу загадати. Р-3).: А я ету пісню перший раз чую, шо вони тільки-шо співали. З-2).: "Само сонце сходіт…"? Р-1).: Не ті. Як же, Анко? Ти ж знаєш її! Завше заводіш її. Р-2).: Знаю, Ірочко, я заводіла, я забула першого куплета. Р-1).: "А свекор лісточок…" Р-2).: Ну то я знаю звідци. З-1).: А почніть звідци, давайте, ви собі нагадаєте.
[2] З-1).: А початок? Р-1).: А початок не згадаю. З-1).: А від кого ви навчилися цю пісню таку?
Р-1).: На сезонах тоже. З-1).: На сезонах – то десь там?.. Р-2).: Ето з Білой Церкви всі дівчата співают. З-2).: Ага. З-1).: Таку пісню, так?