Твір «Нізко сонце сходіт, а віщей заходіт»

1. [1] Нізко сонце сходіт, а віщей заходіт,
   Й а жонатий до дєвчини щойвечора ходіт.
2. Щовечора ходіт: "Добрий вечір, серце".
   А я йому й одказала: "Заріж жінку перше.
3. Ой заріж же жінку, ще й малу дитину –
   Тоді прийдш, погуляєм на целу годину".
4. Пішов до крамніци й став горілку пити.
   А як прийшов додомоньку, став ножа гострити.
5. "Обожди же, муже, хоч одну годину,
   Нехай я ще й нагодую й малую дитєну".
6. "Тоді будеш, мила, дитя годувати,
   Як я пойду, ой, до Дунаю ножа полоскаті".
7. А сусіди добри далі мамі знати:
   "Приїдь-приїдь, рідна й мати, дочку й поховати".
8. Приїжджала мати, глядіт у віконце.
   Лєжит дочка ой заризана, ще й син як сокольце.
9. "Доню моя, доню, чим ти ізневила,
   Що й кров твоя червоная всю землю зросила?"
10. "Мамко моя, мамцю, не я ізневила.
    Ізневила ой та дєвчина, що й жонатих любит. [2]

[1] З-2).: Та заспівайте ще. У вас так гарно виходить. То так тяжко таке співати, о, знаєте, ну. З-1).: Ми вже з вами разом підем, та. Р-1).: "Нізко сонце сходіт…" – то є ще. З-2).: О нє, ми такої не знаємо.
[2] Р-1).: Анко, ето вже все.