Твір «Ой дівчино й незаміжня»

1. [1] Ой дівчино й незаміжня,
   Й не влюбляйса в двораніна, бо й не возьме…
2. Бо й дворанін пізно ходіт
   Й не одную дівчиноньку з ума зводіт.
3. З ума, з ума, ще й з розума:
   – Зоставайса, дівчинонько, тепер сама.
4. – Не сама я й зостаюса,
   Є й у лузі куст калєни – прихилюса.
5. Йа той костік й у садочку,
   Й коліхала Марусенька сина й дочку.
6. Колихала, ще й плакала:
   – Ой чого ж я батька-неньки не слухала?
7. Послухала його роду,
   Йа тепера скочи з мосту да й у воду. [2]2

[1] Р-1).: Нє, я. Р-2).: "Ой дівчино незамужня…". З-1).: Та заспівайте. Р-1).: Мені самій треба тягнути. З-2).: Ну то вже оту пісню ше заспівайте. Вже тридцять друга пісня, вже три десятка наспівали, а шо ви думаєте! Р-3).: А, жо моя мама! …?… Р-2).: Мене Люба фотографірувала, йдіт но мої карточки, да ох то вже показать. Р-1).: Ой, то вже довго буде… Людям треба йті. З-2).: Ну заспівайте одну, шоб ми знали.
[2] Р-2).: От насповалі, а! З-1).: Дуже гарно!