Твір «Ой до конца, женчики, до конца»

[1] Ой до конца, женчики, до конца,
Да пуйдемо додомоньку, ох, за сонца. [2]

[1] З-1).: Або "Ой до краю женчики, до краю"? Р-2).: А спивали. З-1).: Ану, но як то? Р-2).: Коб почати як її? Р-1).: [сміється] Забули вже. Р-2).: Ну, отут спивали "Женчики до конца, да пойдемо додомоньку за сонца". З-1).: О, заспівайте! Р-2).: Ну, то тако, коб всю. З-1).: А воно згадається може, почніть. Р-2).: То коб то всю знав. З-1).: Почніть, почніть може згадається. Р-1).: Нє, там пару слув то знаєм. З-1).: "На рожику там, чи там на краю?" Р-2).: "До конца, женчики, до конца, да пойдемо додомоньку за сонца". О, да там ше ж є. З-1).: Може "до межі женчики, до межі". Наспівайте хоть один той стовпчик. Співайте, співайте. Р-2).: Ну, коби то. Р-1).: Давай мені ти хворостину. З-1).: Наспівайте його, хоть один той куплетик. Р-1).: Як не вмієш, нашо його дарма спивать. Р-3).: За якую пісню? Р-1).: "До конца.." З-1).: "Ой до конца…" Р-1).: Вжи як жнут жито, да співают. "Ой до конца жито" заспівай.
[2] Р-2).: О, а там ше є стики ну, але ж я позабувала. З-1).: Ну небагато таких було? Р-1).: Було багато таких. З-1).: Багато. Р-2).: Всьо вже пошло воно з голови, всє співи і все таке.