Твір «Ой на горі сонце, да гой, полетає»

[1] Ой на горі сонце, да гой, полетає, [2]
А на морі козак потопає.

– Не топись, козаче, да гой, бо загинеш,
Кого вірно любиш – то й покинеш.

– Не журиса, мила, да гой, не загину,
Кого вірно люблю – ни покину.

Як поїхав милий, да ой, у дорогу,
Да покинув милу й нездорову.

Як приїхав милий, да гой, з України
Да прив’язав коня до калини. [3]

Да приїхав милий, да гой, пуд ворота:
– Вийди, вийди, мила, красне злота.

Ой не вийшла, мила, да гой, вийшла мати:
– Ходи, ходи, зятю, да й до хати.

Й уже твоя мила, да гой, наражона,
На тисьовой лавци положона.

На тесьовой лавци, да гой, положона,
Крамною сорочку й наложили.

Крамную сорочку, да гой, наложили,
Восковую свічку запалили.

Восковую свічку, да гой, запалили,
Й у вишньов садочку схоронили.

В вишньовов садочку, да гой, схоронили,
Червону калину й посадили.

Червону калину, да гой, посадили… [4]

Як приїхав милий, да гой, до калини,
Да прив’язав коня до калини.

Да прив’язав коня, да гой, до калини,
Й а сам припав грудьми до могили.

– Ой ти, сира землє, да гой, роствориса,
А ти, моя мила, обозвиса.

А ти, моя мила, да ой, обозвиса,
Чи позволиш мині женитиса?

– У суботу рано, да гой, заручайса,
А в неділю рано повенчайса.

А в неділю рано, да ой, повенчайса,
Оно ж моїх деток не знущайся.

Як ти будеш з деток, да о, знущатиса,
Будут з тебе люде смеятиса. [5]

[1] Р-2).: Сину, ето вам не гарна. То пісня така вона, єто, вельмо сиротска вона ета пісня. Ото гарна, о, то я її оно вижену товар, то я її заводю.
[2] Полетає = повертає. – Примітка транскриптора.
[3] Респондентки № 2 і № 3 проспівали цей рядок. – Примітка транскриптора.
[4] Р-2).: Нє, забиласа трошки. Р-1).: Вродє, збиласа.
[5] Р-2).: От пісня харашо. Ото ету пісню девчата у мене берут і всі проходят, здают на екзамен. З-1).: Та ви шо? Р-2).: Ету пісню! З-1).: Гарна, довга… Р-2).: Довга. З-1).: То у вас її співали весною чи..? Р-2).: Ну й весною, коли хоч її заспивают, хоч то на питі, на питі якому, як от христини, чи то отот спивают ету пісню.