Твір «На панщині жито жала, в снопики в’язала»

1. [1] На панщині жито жала, в снопики в’язала.
   А як прийшла й додомоньку, то й плакать я стала.
2. – Дітки ж мої маленькії, що й будем робити?
   Старший каже: "Не плач, мамко, наймусь я служити".
3. Старший каже: "Не плач, мамко, наймусь я служити",
   А середній: "Не плач, мамко, якось будем жити".
4. А середній: "Не плач, мамко, якось будем жити",
   А меншенький гірко плакав – не вмів говорити.
5. На панщині жито й жала, в снопики в’язала.
   А як прийшла й додомоньку – й голодна лягала.
6. Бодай же тим клятим панам більш не панувати –
   Яке й горе з діточками голодним лягат… [2]
7. [3] Скільки тепер таких панів, як пан Лазаренко –2
   Обікрали, обібрали й стареньких, маленьких.
8. Він поїхав за границю, двораніном стане –
   А як прийде Бог судити, що він тоді скаже?
9. Що скажете перед Богом за свої провини –
   Скільки є людей голодних в вільній Україні?
10. Україна в нас багата і люди робочі –
    Як не стидно буде глянуть українцям в очі?
11. Нехай беруть, нехай крадуть – скоро кінець буде.
    Може, колись заживемо, український люде? [4]

[1] Р-1).: Я, колісь їзділі в Дубровіцу ми з хором, бо я в церковном хорі співала, то вже поїхалі там на площу в Дубровіци віступалі, то я співала ету, про "На панщині жито жала…" – то так сиділі жонки на площі, то всі плакалі, всі плакалі, а молодьож, молодьож слухала. То
тоді мені вазовніцу вручилі – як співала цю. З-1).: А то Шевченкові? На слова Шевченка, так, ця пісня? Чи шо? Р-1).: Нє, просто така пісня, я знаю, яка вона, старінна якась. З-1).: Але пам’ятаєте її? А заспівайте її.
[2] З-1).: А від кого ви навчилися цю пісню? Р-1).: Од своєї ще свекрухи покойної.
[3] Р-1).: А тоді я ще на цю пісню добавила сама. З-1).: Ви може попийте, попийте. Р-1).: Знаєте голос, я була охрипла – води холодної напиласа. Я ще добавила до цієї пісні сьогодняшню про Лазаренка. З-1).: До цієї пісні? Р-1).: До цієї пісні. З-1).: Цікаво. Р-1).: Я то сама доложила. З-1).: Ану заспівайте. Р-1).: То вже як він говори з діточками голодними.
[4] З-1).: Дуже гарно ви склали так. І актуально. Р-1).: В мене й голос такій, бо спортівса. Я так охріпла, я ж так співала, шо ну, но охріпла. Хоч вже й стара, но голос такий… А то недвно напіласа холодной води. З-1).: А, то було дуже жарко, напевне? Р-1).: Жарко. А я випіла холодної води, і бачите, нема ніякого голосу. Я казала тій, Мирославі ….?…. шо я, буде стидно – я не проспіваю добре. З-1).: Нє, та чому? Гарно, гарно співаєте. Р-1).: Ну бачите, я вже шо я?