Твір «Да нема в гаю, тіхому Дунаю»

1. [1] Да нема в гаю, тіхому Дунаю,
   Да нема впіну вдовиному сину.
2. Да нема впину вдовиному сину:
   – Ой чому зрадів молоду девчину?
3. – Я зрадів, не можу сказаті,
   Ой, що не веліт моя рудна маті. [2]
4. Не так маті, як вся же родінонька,
   Що й замішляє й молода девчинонька?
5. – Що й замішляє й молода девчинонька,
   Пощо ти зрадів молоду девчиноньку? [3]

[1] Р-2).: Казала баба, ще шось хоче заспівати… З-1).: Ану заспівайте, що ви ще хочете заспівати, та? Р-1).: Ну ще одну пісеньку може заспіваю. З-1).: Заспівайте, заспівайте, ви дуже гарно співаєте. Р-1).: О, то як баба співала! З-1).: Та я от чую. Р-1).: Може щи хто пуслі мене буде співать?
[2] Респондент пригадує текст пісні. – Примітка транскриптора.
[3] Р-1).: О, хватіт добренько. З-1).: Але то вся пісня, чи то не вся ше? Р-1).: Ще нє. З-1).: Ще нє, а пам’ятаєте далі? Р-1).: Вже плутаю. З-1).: Плутаєте вже. А там співали: "да не мав впіну" – так, тобто, що він…, що це означає? Р-1).: Ну не пріпіняний такий. З-1).: Ага. Р-2).: Не слухає. Р-3).: Не слухняний. З-1).: Не слухає, що нема стриму, так. Далі не пам’ятаєте, так, тої пісні? Р-1).: Ето знаєте, то треба, ну, шоб врем’я трошки біло. З-1).: Та, та.