Твір «А чия то пшениченька, шо волі збродилі»

1. [1 ] А чия то пшениченька, шо волі збродилі,
   Йа то того й козаченька, що ми втрох люби…
2. Ой одная полюбила – кальцо подарила,
   Йа другая полюбила – постіль білу слала.
3. Йа другая полюбила – постіль білу слала,
   Йа третяя полюбила ще й причаровала.
4. Чаруй руки, чаруй ноги, чаруй чорни гочи,
   Щоб не ходив до дівчини темненької ночи.
5. Йа ж приходить вун додому да й на стул схиливса,
   Чи схиливса й не схиливса, то вже й зажуривс…
6. Йа ж приходить стара мати да й стала питати:
   – Може тобі, муй синочку, воружкі шукати?
7. – Ой не треба, стара мати, воружкі шукати,
   Йо но треба штири дошки і ще землі крошки.
8. Ой ідуть же товариші в чотири радочки:
   – Вийди, вийди, наш товариш, хоч на два часочки!
9. – Ой ідіте, товариші, пити та гуляти,
   Тяжко-важко мнє молодум – не перейду хати.
10. Тяжко-важко мнє молодум – не перейду хати.
    – Йа то тобі, наш товариш, девчата багати.

[1] З-1).: Добре. Значить, от, розкажіть нам… P-1).: Ну, давайте з тої пісні, яку ви казали, яка ви кажете, така, шо ваша мати співала? Р-1): То старильна, колисня. З-1).: Ну заспівайте її.