Твір «Ой у лісі, в лісі, дуб на дуба звився»

1. [1] Ой у лісі, в лісі, дуб на дуба звився –
   Який син був гарний поки не женився.2
2. А як оженився, да й взяв собі жінку,
   Да й став забувати про рідну матінку.2
3. Вийшла мати з хати да й стала питати:
   – Хто ж тобі рідніший: чи жінка чи мати?2
4. – Жінка мені рідна, бо моя дружина.
   Теща ж мені рідна, бо жінку родила.2
5. А ти ж, моя мати, мусиш вибачати,
   Як будеш бурчати, то й віжену з хати.2
6. [2] Піду я до сина – сина нема дома,
   А горда невістка не промовить й слова.2
7. Піду я до дочки, дочка горе знає,
   Дасть мені поїсти, про все розпитає.2
8. Прийшов зять з роботи з сумними бровами:
   – Вібірайся, жінко, з своїми мамами!2
9. – Діти ж мої, діти, діти, онучата,
   А я вас водила, як курка курчата.2
10. А я вас водила по двоє й по троє,
    А ви тепер не хочете і мене одної. [3]2

[1] Р-2).: А я вам заспіваю про сина і про матеру. Тоже, Таню, ти мені будеш помагати трошки. Р-1).: А я знаю? Не знаю. Р-2).: "Ой у лісі, лісі, дуб на дуба звівся. Який син був добрий, поки не женився…" – то гарна донєцка пісня. З-1).: А звідки ви її знаєте цю донєцку? Р-1).: А до нас прієжалі. Ну давай, ну то може я…
[2] Р-2).: "Діти ж мої, діти…" [Респондентка призабула початок строфи, переспівала. – Примітка транскриптора.] Р-1).: А то не пісня, а правда ціла.
[3] Р-1).: Всьо. Р-2).: Хватить тої вже. А то не пісня, а правда ціла. Р-1).: А то вже і колішня, і теперішня. А большество, шо теперішня, бо колісь держаліся сім’ї, батькув діти, разом жилі. А тепер, бачте, воно трошечка – то брові насупляє, то те, то сє, то не хочуть дивітьса нам, бо то ж жінка – ото таке, такі діла. Промучила.