Твір «Ґаварат, що я в жизні довольна»

1. [1] Ґаварат, що я в жизні довольна,
   Що я вєчно смєюсь і шутю.
   Но, повєрьтє ж, что смєхом і шуткой –
   Затушить своє горе хачу.
2. Но бувают такіє мінути,
   Тяжело мнє смеятса, шутіть.
   В тє мінути хотєла б я громко
   Розрідаться і всьо позабіть.
3. Плакать так, штоб аж мір содрігнулса,
   Штоби звьозди упалі с нєбес,
   Штоб рідало со мной сінє море,
   Шоби плакав задумчлівой лєс.
4. Но нічево нє поможут ріданья,
   Но і сльоз вам моїх нє понять.
   Ну так лучше я буду смеятса,
   А сєрце пусть будєт страдать.
5. Я сміюсь і шутю з вамі вволю,
   Штоб нє било скучно другім,
   Штоб ніхто не понял моє горе,
   Штоб нікто не смеявса над нім. [2]

[1] З-2).: Ви ше казали якусь свою. Шо то таке? Р-1).: А, я свою.
[2] З-2).: А де ви таку пісню навчилися? Від кого? Р-1).: Де? За, за граніцей. Іностранні. З-2).: За яке, яка? Р-2).: Воєнная! Р-1).: Іностранная… З-2).: Ну а шо, ви десь їздили? Р-1).: Приєжджалі. Як молодь бралі в Немеччину. З-2).: Ага. Р-1).: То й брата забрали, мой брат тоже був в Немеччині. Да перебигав з лагера в лагер, да бомба – да осколок в живот, всі кішкі вилізли. Да й так його похоронилі. А то приєхала дівчина. Ну да так мені переказували. А то наш хлопец, брат – да отак переказала, і всьо я перейняла.