Твір «Да витьор витку хіляє низенько до землє»

1. [1] Да витьор витку хіляє низенько до землє –
   Да нихто ж так не страдає, як милий на войні:
2. Да йго пулі вбівают, я …..?….. по мні.
   Да його шинель, пілотка под кущиком лєжит.
3. – Да не смєй-, не смєйсь, товариш, не смийса надо мной!
   Бо тебе Господь накаже нещасною судьбой,
4. Да нещасною судьбою, неверною женой. [2]

[1] З-2).: А яку то ви казали, якась воєнна батькова? Р-1).: Та, то воєнна.
[2] З-2).: То це, хто це співав? Р-1).: А то її батько так. З-2).: Її батько, так? Р-1).: А он вже, зу мною вже йдем: «Давай, – каже, – будем спивати». Ну так, то я як он вже то: «Давай!» – «То он, – вже каже, – Ганка з Дмітром вже співают».