Твір «Ой до межи, женчики, до межи»

1. [1] Ой до межи, женчики, до межи,
   Уже й сходят піроженьки й у дижи…
2. Ой до краю, женчики, до краю,
   То я вам піроженьков накраю [2].
3. Ой до конца, женчики, до конца –
   Да пойдемо додомоньку за сонца.
4. Ой до краю, женчики, до краю,
   То я вам піроженьков накраю [3].
5. Женчики жито жнут… [4]
6. Хазяїн й сивий конь об’їжджає
   Свою ніву…[5]
7. Чи низенько житечко пожалі?
   Чи колосся по полі збіралі? [6]

[1] З-1).: Якось кажуть, як в жнива оце до-, на жнива шо співали? Р-2).: На жнива співают. Р-1).: Та ви знаєте, шо забула си то. Ти казала, шо тая, як її, шо була пионер-вожатою вона?.. То казала: «Я зошита принесу вам записа-, записаний на жнива» Р-2).: Хто? З-1).: Шо «Й до конца, женчики, до конца…»? Р-1).: «Пойдемо додомоньку за сонца…» З-1).: Візьмете на голос? Р-1).: Думаю, шо та.
[2] Р-1).: Ну а слова, а далі я от не…, далі не знаю. З-1).: А ви знатимете їх? Р-1).: Нє, то нє. З-1).: Не знаєте? Р-1).: Нє, нє. З-1).: А шо, в Літвиці вже такого не, не застали? Р-1).: То спивалі, і в зошиті вона, бачите, в зошит мої писні. То дівчата, як булі, вони все поприбіралі на гору в ящик, я вже на гору не вилізу, ну, вже не вилізу, то вже ногам є трохи, да я, о. То я кажу, то бачтите: «Типер, – каже, – карточок не треба», – не нравлятся мої портрети. З-1).: Ну да. Р-1).: Ну і ето так, о, то я кажу, то писні, то одна казала, внучка, каже: «Бабо, а куда ви ето? Як яку знаєте – ну то так поспивайте!» Р-2).: Оля, Оля? Р-1).: Нє, Люба. Ну то таке, бачите, вже… З-2).: Може ті женчики ше раз? Р-1).: Та де ж, то я, ну то вона казала, тая пионер-вожата, шо була, да каже, шо, шо каже: «Зошит в мене» – вона й сьогодні ж була. Каже, шо приїдут по обіду. З-1).: Ну-ну, ви нам показували, ми сфотографували. Так слова там єсть. Якщо то можна до цієї матіва приложить, та? Р-1).: Ну.
[3] Р-1).: Як вона є віпісана, ото такій матів. З-1).: Али як на цю пісню кажуть: «дожинки» чи «женчики», шо? Р-1).: «Женчики». З-1).: «Женчики», та?
[4] З-1).: «Широкою долиною хлопці йдуть…» – не так? Р-1).: Нема, нема там, шо «хлопці». Якось… [Слова цієї строфи проговорено. – Примітка транскриптора.]
[5]З-1).: "Як сокол…" Р-1).: "Чи житечко…" [Слова цієї строфи проговорено. – Примітка транскриптора.]
[6] Р-1).: Ну, а я, ну а он далі шо? А я геть забула, я ж спивала… Ох, Боженько Світий! З-2).: А то як, то?.. Коли то співали? Р-1).: Ну в жнива, жито жалі, ага. З-2).: В жнива? Коли відпочивали – тоді співали чи як це? Р-1).: Нє, так: жнут, і нагіняни і спивают так. З-2).: Угу. З-1).: І нагіняни спивают, так? Р-1).: І нагіняні, ото на жменю нажне – тая уже ложит, а тая ще жне, та й троха поспівалі…