Твір «Є люди в нас, яких манить чужина»

1. Є люди в нас, яких манить чужина –
   Там, кажуть, щастя, квіти і розваги…
   А де ще в світі краща є країна, [2]
   Як Україна, наш коханий край?!
2. У нас дівчата, наче в полі квіти.
   Мов казка в степу, золоті лани.
   А наші пісня знана в цілім світі –
   Скажіть, чи кращу чули ви колись?
3. Сонце низенько, вже ніч близенько,
   Степами місяць в мандрівку йде,
   Заснули зорі в блакитнім морі,
   Роса пакучі цілунки шле!
4. Дрімає хутір в садку вишневім,
   Бринить з тихенька бджілок вечірний дзвін,
   Сонце низенько, вже ніч близенько,
   Снується казка вільних степів! [3]2

[1] Р-1).: Я вам заспіваю ту. Я заспіваю ту, али то є пісні хорова! То є так:
[3] Респондентка помилилася, але одразу виправилась. – Примітка транскриптора.
[3] Р-1).: Отово, де є "дрімає хутір" – то сто…, сто…, оден повинен співати.?. То є дуже файна пісня, али то є, то треба на… З-1).: То є на кілька голосів, а хто вас вчив її на ці голоси співати? Р-1).: Га? З-1).: Хто вас її вчив співати на ці голоси? Р-1).: Я вчила! З-1).: Ви вчили, та. Р-2).: Нє, а вас хто? З-1).: А вас хто? Р-1).: А мені сі повіла така, шо вже вмерла – Зонька мені сказала. З-1).: Вона знала цю пісню, так, і ви так від неї?… Р-1).: Так, вона…