Твір «Був собі хлопець, Василем звався»

1. [1] Був собі хлопець, Василем звався,2
   Мав він дівчину й вірно кохавсь.
2. Вірно кохав ї і думав взяти…2
   Прийшла недоля – мусів лишати.
3. – Прощай, Настуню, я тя лишаю,2
   Бо завтра ввечір в загін вступаю.
4. І буду битись я до загину2
   За тебе, мила, за Україну!
5. Загін Василя бився завзято,2
   Не давсь ворогам у руки взяти.
6. І страшний вибух стався уранці –2
   Так умирали наші повстанці.
7. Їх неживих вже вороги взяли,2
   Вірну дівчину в Сибір пігнали.
8. – Прощай, Василю, я ни забуду2
   І аж до смерті вірною буду! [2]

[1] Р-1).: Ту ни знаєте. То ту на, ту пісня я зложила про свого брата і про нашу Настуньку. Знаєш, шо?.. Р-2).: Ну, ну.
[2] Р-1).: І так було! З-1).: І цей Василь, теж ваш брат, так? Р-1).: Га? З-1).: То то не ваш?.. То теж ваш брат, цей Василь? Р-1).: Так, та! З-1).: Це той другий брат, двоюрідний, так? Р-1).: Та. І так вона була до смерти йому вірна! З-1).: А ви цю пісню коли про них склали? Р-1).: Та. З-1).: Вже за України, та? Р-1).: Так! На першу ше Незалежність, ми її співали. Вона, жиб ни отой… Вона співала в нашім хорі, співала, ну а ми робили, Адасю… Ми робили репетицію, але тоді стала робити, коли її не було. Вона могла пізніше піти, вона пішла скорше, ми той… Як ми поставали, поставали всі рядом на Незалежність, як ми стали співати – Настунька побіліла ціла: "Чуєте, шо то? То за мене чи, може, за кого другого?" – а я кажу: "То за тебе!" – Ну то я вам не можу сказати! З-1).: Ну то ви так зробили, шоб вона не знала? На репетиціях то не чула, та? Р-1).: Вона не чула, та. Я так… Р-2).: Ну то хтось знав про неї ту історію. З-1).: Та, та.