Твір «Не та ружа, що за садом, а та ружа – що в саду»

Архів

Фонд (архівний шифр)

ЕК

Польове дослідження (архівний шифр)

Сеанс (архівний шифр)

Порядковий номер у сеансі

Інципіт/сюжет твору

Не та ружа, що за садом, а та ружа – що в саду

Текст

Не та ружа, що за садом, а та ружа – що в саду.
Не той милий, що двох любит, а той милий – що одну.2
Уже листя пожовтіло, а ти, травко, зеленій.
Мене вдома б’ют та й лают, а ти, милий, пожалій.2
– Пожалів бе’м тебе, мила, якбе’м думав тебе брать.
Через місяць, може, ранше, думаю тебе лешать.2
– Як лишаєш мене, милий, як лишаєш – так лишай.
Все, що було поміж нами, нікому не виявляй.2
– Не виявлю, моя мила, бо я дуже тя любив.
Так зробили лихі люде, що я тибе полишив.2
Раз прийшла я на висілля, стала собі в стороні, –
Покотились йому сльози ще й скоріше, як мені.2