Твір «[Совєти засудили жінок за протест проти колективізації]»

Р-1).: В нас ходили, знаєте, збирали плуги, всьо збіжжя, колгосп зав’язували. А її засудили на три роки.
Р-2).: На яких три роки?
Р-1).: А на кілько?
Р-2).: Вона двайці п’ять років відсиділа як єден день.
Р-1).: Николи на світі, ще що. Гі. Три роки, Іванова Настуня вмерла, три роки. Шо ви говорите?
З-1).: А за що її засудили?
Р-1).: Три роки. Я ліпше знаю, то моя куліжанка була.
З-1).: А за що її засудили?
Р-1).: Но за що? Ходили збирали збіжжя, плуги, всьо. А вони ся зібрали вітам з Вишного кінця, бо ту Долина. Я дівков була. А вони ся зібрали вітам усі і так в драниці били всьо. А тоти придставники, знаєте, шо прийшли із того, із Турки. А вони за ними. «Гой!» – войкали, йойкали, би нас Гамерика чула. Ба та я знаю, та я знаю, та я шо не то.
Р-2).: А я не знаю?
Р-1).: А вони що робити, вони до мого стрика забігли. Чи так було? Но і туда повтікали. Трьох їх на Горб, а вони всі за ними, за ними та давай бічи. І вони взяли і їх тоди поїмали і засудили. Трьох їх: Їванову Настуню, Перебишин…
Р-2).: Та вони відсиділи від дзвонка до дзвонка двайці п’ять років.
Р-1).: То николи на світі…
[Респонденти сперечаються щодо судимості Зосі Вагельової. Говорять усі одночасно, важко транскрибувати. – Примітка транскриптора].
Р-1).: Нє-нє. То нє, нє, нє, нє.
Р-2).: Навіть ся не пріть.
Р-1).: Двайціть п’ять років вони не сиділи.
Р-2).: Двайці п’ять років відсиділа.
Р-4).: Не пріться, най буде.
Р-1).: А най буде так. Но, та я…