Твір «[Радянська влада переслідувала хористку церковного хору за виконання пісні «Боже великий, єдиний»]»
Р-1).: І в хорі співала. В хорі ми співали колись пісні. Туво ми співали «Боже великий, єдиний»… Ви знаєте, і тоді пішов один, тогди каже: «То не можна співати, бо то заборонили». А я кажу: «Співаймо!». І ви знаєте, і жи мене на МГБ…, замельдували на МГД і потім тоди приїхав, звідтам повідомили, жеби я сі явила в Яворові там на тімво. А я не йшла, і він тоді приїхав сюда в село. І мене тут кликав: «А ви знаєте, же то не можна співати? – каже, – Ви йдете по сліді свого брата». Бо мого брата загарештували і на 25 років засудили. І я кажу: «Брат за своє відпокутує. А я ту, же співала, то то є в церкві, то є побожна пісня», тиво. Ну і «більше жеби ви того не співали». Я кажу: «Ну то я вже не буду співала. Раз ви говорите, вже не можна співати, не співаю». І дивіться: і в селі ні маскаля не було, ні нікого не було, видите, і хтось мене продав. Ну, видите. Видите, як то, які то часи були.
З-3).: То ви не знаєте, хто?
Р-1).: Ну, ну, а де я знаю. Хіба він мені повів, хто то. А він спеціяльні мусів сюди. Я там сі не явила. Я кажу: «Я там не піду…, бо я хора», я не йшла. І він тоди йди, кликав. Він мусит своє виконати. Раз йому то доложили. І він то мусів своє виконати. Вот такії часи були, такії часи були за радянської влади.