Твір «Ой летіла зазуленька та й стала кувати»

1. Ой летіла зазуленька та й стала кувати:
   – Зачекайте, добрі люди, щось маю сказати. [1]
2. Як гаї ся зеленіли, я до вас звертала,
   Сіла собі в темнім гаю трохи відпочити.
3. Аж тут чую – загуділо, я ся оглянула,
   Таке диво побачила, аж’ім ся забула.
4. А то наша свободонька панщиноньку гнала [2].
   Загнала ї в ліс і в дебри, щоби там пропала.
5. Як за нею пани бігли та й стали просити:
   – Вертай, вертай, панщинонько, нема з чого жити.
6. А панщина відповіла: «Що ж я тому винна?
   Самі’сти ми відправила [3], я вам була вірна».
7. Ой мовив пан та й до пані: «Продаймо кобилу!
   Перепросим панщиноньку, най буде, як било».
8. Ми не вміли молотити, наші жінки – жати.
   Ми не знали, як то тяжко на хліб заробляти.
9. Ой пішов пан вопіхати, пані вополати,
   Питається пан до пані: «Як то нецки брати?»
10. А в нашого економа нагай за плечима,
    Лазять воши поза комір з чорними очима.
11. Я калину пригинаю, калина не гнеться,
    Іще наша Україна колись усміхнеться.
12. Я калину пригинаю, калина гіллява,
    Іще наша Україна буде панувала.
13. Україно, Україно, синьо-жовтий цвіте,
    А за тебе молять Бога українські діти.

[1] Р-2).: Дальше. – Примітка респондента. Мабуть, респондентка № 2 натякнула респондентці № 1, щоб та не повторювала другий рядок, бо пісня і так «трошка довга». – Примітка транскриптора.
[2] Р-2).: Бери другим [до респондентки № 1]. – Примітка респондента.
[3] Мабуть, «відправили». – Примітка транскриптора.