Твір «В неділю рано дощ накраплявся»

1. В неділю рано дощ накраплявся,
   Як ся на войну каждий збирався.
2. Як ся на войну каждий збирав,
   З неділю рано жінку прощав.
3. – Прощай ня, жінко, бо я вже йду,
   Благослови ня на ту війну.
4. Благослови ня на ту війну,
   Бо добре знаю, що не верну.
5. Летіла куля через гору
   Та й ударила в грудь мою,
6. Та й ударила в грудь мою,
   Потекла кров та річенькою.
7. Потекла кров та річенькою,
   Аж до тихого та Дунаю.
8. А в тім Дунаю бистра вода,
   Там розмовляла жінка моя.
9. Там розмовляла жінка моя:
   – Десь мого мужа з войни нема.
10. Десь мого мужа з войни нема,
    Десь ’го убила остра куля.
11. Десь го убила остра куля,
    Десь присипала сира земля.
12. Десь присипала сира земля,
    Десь примулила бистра вода.
13. А діти плачут: "Тата нема,
    Хто ж нам дасть їсти, прийде.
14. І хто ж нам пооре, прийде весна.
    Хто ж нам пооре, прийде весна.
15. Хто ж нам покосит, прийдут жнива,
    Хто ж нам покосит, прийдут жнива.
16. Хто ж нам дасть їсти, прийде зима".
    А діти плачут, тата нема. [1]

[1] Респондент твір продекламувала. – Примітка транскриптора.