Твір «Молодь обливається водою в обливаний понеділок»

Р-1).: Нє, понеділок був інтересний дуже, так за нами хлопці ганяли, шо на дорогу не дай, Боже, вийти, ляли воду і всьо. Ми з …?… Іваном трохи ходили, били’змо си, бо шо молод’змо били, а в Юрка були вечірки повно, а шо я ся не встидаю повідати то молодость била. Та й’змо там, йой, всі понабирали води, обливаються, обливают, а ми, а я втічу долі горідцьом, а хлопці йому кажут: «Ти не обіллєш Марисю, ни обіллєш, бо ти її любиш, як ти її обіллєш». А він взяв си видро води і біжит, я біжу долі горідцьом, такий город великий був в Юрка, аж коло самої ріки, ну де вже піду, приперла’мся до тину і стою, кажу: «Обливай, обливай». Як повне видро мав води, так на ня бухнув. Ну, та звичай такий, али не видром обливатися, а горнятьом, чи яка сикавка, або шо, або з того насоса, шо берут від ровера. Я впала, аж ї’м сіла, знаєте як то видро бухнуло. Всьо, пірвалися блати, вже всьо, від того дня вже всьо. Кажу: «А ти шо, фай, ти мене, кажу, на сміх якийсь пустив, шо ти послухав хлопців, та слухай хлопців, слухай». Так бухнув ня видро води в груди ми, холодної води з криниці, я аж сіла. Обливалися, втікали до нас там, до мого тата воті хата пуста є, я там ся родила, повтікали, всі дівки’змо повтікали там, вилізли на піт, я вилізла на піт, вони мині подали видро води. А хлопці, двері закрила’м вже то з хати, сінні, а вони там на ґанку, на віранді всі порозходилися, де вони ся поділи, а мені дівки подали видро води на пліт, подали ми, а я відтам в шпару хлопців пообливала. Йой, якого було сміху. Мали хлопці дівки вбіляти, а дівки хлопців пообливали.