Твір «Цо кому до тего, же ми так кохались»

1. Цо кому до теґо, же ми так кохались,
2. Я люблю, кохана, Київ і Варшаву,
   Але Батьківщина в кожного своя.
   Як тебе згадаю, забриню сльозами,
   Ой яке то щастя, що ми так кохались. [1]
3. Поїзд із Варшави йде у моє серци,
   Зустріч довгождану радість завкриля.
   І проходят роки, роки за роками,
   Цо кому до теґо, же ми так кохались. [2]
4. Поїзд із Варшави спогади навіяв,
   Я на Україні згадую тебе.
   Я співав для тебе пісні вечорами,
   О, яке то щастя, що ми так кохались.

[1] Р-4).: То український хлопець зустрів польку і закохався. Р-2).: Шо вже кінець? Р-4).: Ні. – Примітка респондентів.
[2] Р-1).: Вони то записуют. Р-4).: Ну всьо. Р-2).: Хватить. Р-4).: Ану тепер, дитинко, як тебе звати? З-3).: Марічка. Р-4).: Марійка, файно. То така польська пісня колись була. Дуже красивий юнак із України попав до Польщі і там зустрів таку файну дівчину, як то-та, і він закохався в тоту дівчину, і тоді він приїхав додому і собі написав пісню, як то вона спочатку? Р-2).: «Що кому до тего…» Р-4).: «Цо кому до тего, жи ми так кохались…» Ага.