Твір «Дорогі присутні, я вам розкажу ось історію таку»
Архівний шифр сеансу
Порядковий номер у сеансі
4
Початок твору/інципіт
Дорогі присутні, я вам розкажу ось історію таку
Текст
- Дорогі присутні, я вам розкажу,
Ось історію таку.
Жив богатий господин,
Був у нього оден син.
Жив він собі, проживав,
Біди й горя він ни знав.
Ну, а мати вмерла, син вженився,
Та й господарем зробився.
А старий, поки міг, поти трудився,
А як вже знемощів,
То лежяв, то сидів.
А невістка все бурчить:
– Ото горе і нудьга,
От сідит стара біда.
То лягає, то встає,
То спокою ни дає.
Знаєш, мому горю прийшов край,
Виведи його в сарай.
Ну, та й син до батька каже:
– Ходіт, тату, до хліва,
Бо вас болить голова,
Я там кажджому разу,
Я вам їсти принесу.
Ну, та й старий з печі встав,
Кожушину з собов взяв,
Та й попльонтав до хліва.
Там то стогнав, то лижав,
Та й так літо перейшло,
Та вже стало й холодно.
Одного разу син заходит до хліва,
А у діда із голоду, із холоду уже тремтит голова.
Тоді він до свого синка каже:
– Синочок, на горіще підийди,
Плаховину там знайди,
Плаховина тамка є стара,
Накрий діда у хліву, бо вже зима.
Та й синочок так зробив.
На горіще підийшов,
Плаховину там знайшов,
Та й діда в хліву накрив.
– Синочок, ану, ти йди сюда,
Ти вже все оте зробив,
Шо я тобі говорив.
– Так, татку, я вже все оте зробив,
Що ти мені говорив.
Половинков діда вкрив,
Половинку ще лишив.
– А нащо ти ї лишив?
– Татку, бо я дуже люб’ю вас,
Як ви будете старі, чим накрию тоді вас?
Що ж я зроб’ю в ті порі,
Як ви будете старі?
Ой синочок ще малий,
А подумав, як старий.
Зразу він пішов у хлів.
Узяв діда попід руки і до хати вже привів,
І на печі положив,
Кожушиною накрив.
А нивістка надийшла,
Як угляне, йо-йо-йой,
А то що вже за біда,
Ти назад привів сюда.
Закричала на весь рот,
Стався в хаті заколот.
Тоді він до неї каже:
– Що ти хочеш, щоби моя голова,
Йшла на старість до хліва. –
Та синочок ще малий,
А подумав, як старий.
Не подобаться тобі,
Можеш геть іти собі!
Гоо, нивістка зразу стала як німа,
Побіліла як стіна,
Вже й до діда підийшла,
Вже й бесіду завела:
– Татку, що ви вже спите,
Може, дащо із’їсте,
Я вам зараз пити дам,
Може, тверде ліжко вам?
Стала діда доглядать,
Та й вже в хаті благодать.
Із маленького онука
Набралася всім наука.
Малий міг їм доказати:
Що посіють – будут жати.
Схаменися, друже, мій,
Що є в життю, добре сій.
Бо що в молодості посієш,
То на старості пожнеш.
Музичні інструменти
–
Коментар (респондента, збирача, транскриптора)
–
Комунікативний контекст
–
Обрядовий контекст
–
Обставини виконання
–
Уснословесний жанр
Народномузичний жанр
–
Жанр (народне визначення)
гумореска
Місце побутування
Респондент
Транскриптор
Т-1) Папіш Марія
Мотиви
–
Аудіозапис
Необхідне оновлення
Щоб відтворити цей медіафайл вам потрібно оновити ваш гортач або флеш додаток.
тут ви можете прослухати аудіозапис лише обраного твору
Дані про аудіозапис
Архівний шифр запису
EK_12AV20080701_papish_seans18_audio01
Архівний формат
Цифровий (аудіофайл, wma)
Рівень якості
Нормальний
Пристрій
Цифровий диктофон Olympus WS-320M