Твір «Ой мала вдовойка єного синойка»

1. [Ой мала вдовойка] [1] єного синойка,
   Ой мала, вна мала, на війну оддала.2
2. Ой жде мати рочок, чи йде ї синочок,
   Ой жде мати другий, чи йде ї син любий.2
3. Іде синок, їде, нивістку си веде,
   – Чи рада нам, мати, що нас іде двоє.
4. Чи рада нам, мати, що нас іде двоє,
   Що нас іде двоє на подвір’я твоє.2
5. – Тобі’м, синку, рада, бо’з моя дітина,
   Невісці’м не рада, бо чуджа чуджина.2
6. Пішла стара мати до свої світлиці,
   Наточила вина дві повні склядниці.2
7. Єдну наточила й меду солодкого,
   Другу наточила вина зеленого.2
8. – Ти, синку любийкий, пий мід солоденький,
   Ти, чуджа чуджино, пий зелене вино.2
9. Пила вона, пила, та й мелому дала,
   А як милий випив, за серци ся вхопив.2
10. – То знала нас, мати, як нас чарувати,
    мОй знай же нас, мати, як нас поховати.2
11. Сина поховала та й під вокінками,
    А чуджу й чужину та й за воротами.2
12. На сину садила явір зелененький,
    А на невістойці білу березойку.2
13. Росте явір, росте, та й ся нахиляє,
    На білу й березу гілля нахиляє.2

[1] Слова відсутні на аудіоносієві відтворено із записів польвого зошита. – Примітка транскриптора.