Твір «Той, хто носив їсти повстанцям, видав їх»

Р-2).: З нашого села партизанів вибили, але на Сибір не вивезли ні одного. Наші люди були такі тверді, що не виказали ні одного партизана. А сусіднє село виказали за партизана, вислали їх у Сибір, а в нас ні єдного. Ті сиділи в тюрмі – десятники, штири чоловіки. Ходили по силі, ти маєш то дати, носив їсти, то й видав.
Р-1).: Той каже:
– Ти носив їсти.
– А ти мене видів?
– Видів.
– А як ти мене видів, як моя хата вбернена?
Той став і не знає, як. Вісім місяців відсиділи: Жук, Офіричин Николай, Фірич і Гірняків …?…, штири хлопи десятка відсиділи. А ті, шо були голова сільської ради, секретарьо – то ті сиділи довго. Той, шо був сикритарьом, той вийшов, а той, шо був головов сільської ради, то гнали десь там на роботу, а на тирню впав кусок, він той кусок піднімав і його забили.
Які роки були бідні. А молоді то ни хотят слухати, а старість то все жалує [1].

[1] Респондент № 1 порівнює минулі роки із теперішнім часом, жаліється на молодь. – Примітка транскриптора.