Твір «Чую ж бо я новину, ой чую ж, я чую»

1. Чую ж бо я новину, ой чую ж я, чую,
   Що завтра ранюсенько [1] я помаширую.2
2. Ви, хлопці-товариші, всідлайте ми коня.
   Поїду до дівчини, з нев попрощаюся.2
3. Приїхав до дівчини, сів собі край стола,
   – Бувай, мила, здорова, бо ти вжи ни моя.2
4. Дівчина ударила в стіну головою:
   – Що ж я буду робити [2] з дітинов малою.2
5. – Сама ж ти си, дівчино, того наробила.
   Знала, що я військовий, нащо’з ня любила?2
6. Ти знала, дівчинонько, що я ворльотничок, [3]
   Було ня не кликати спати в пилевничок.2
7. Було ми ни стелити солому дрібнийку,
   Було б ня заганяти звечера додому.2
8. А ти мені стелила, ще й вистилювала,
   Біле личко тулила, уста ціловала.[4]2

[1] ранисенько – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
[2] робила – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
[3] ворльотничок – мабуть, урльопничок – від урльоп = відпустка, солдат у відпустці. – Примітка транскриптора.
[4] Респонденти пригадують слова. – Примітка транскриптора.