Твір «На горі високій зозуля кувала»

1. [На горі] [1] високій зозуля кувала,
   Як ся перший раз дівчина козака питала.2
2. – Де їдеш, козаче? – Їду воювати.
   – Хто ж ти буде, козаченьку, сорочину прати.2
3. Їде козак, їде долів долинами,
   Та й надибав штири прачки, прали між водами.
4. – Прачки мої, прачки, прачки мої милі,
   Випралис’ти собі, випиріт ши мині.2
5. На горі високій зозуля кувала,
   Як ся другий раз дівчина козака питала.2
6. – Куди їдеш, козачи? – Їду воювати.
   – А хто ж буде, козаченьку, за тобов плакати?2
7. За багатським сином плаче вся родина,
   А за мною сиротою лиш одна [2] дівчина.2

[1] Початкові слова відсутні на аудіоносієві, відтворено із записів польвого зошита. – Примітка транскриптора.
[2] молода – варіант виконання. – Примітка транскриптора.