Твір «Повстанська криївка»

З-3).: А потім тих повстанців, як їх, повбивали, чи як їх, поарештовували?
Р-1).: Повбивали, тут били десь там… (я ще не била така) криївки мали в лісі. Мали криївки. …Як ми пасли корови, то я там ходила в ту, заходила в ту криївку, дивила’мся.
З-3).: То так яма була вирита в землі?
Р-1).: Так. Вирита яма, так вирита, подумай, як тото било, шо вирили собі яму і тіково глини ни було, жминьки глини ни було. Виносили десь, хто знає де, а там, куда заходити, посадили таку смерічку. Де то-то, дали такий той, як сє називає, ну таке, єк віко, і посадили там смерічку. Хуба підняв там, сходами си зліз в ту яму. А били такі, шо узнали і видавали, так. І путому їх везли, так ту стою, а вни везут. Я спізнала, бо такий був (ходив по селі, ходили по хатах, ну шо було робити), то я його вже знала, шо то він був. Називали його "Східняк". Вони нас називают "бандерами" звідтам, але ж то то звідтам "бандери" прийшли, иги. То того називают "Східняк". О, він… ті східняки, то дуже якісь такі завзяті люди були. Наші нє, наші простаки, а східняки, вони ходили на всі переходи. Він носив таку лєнту – всьо кулі, Такво си туди і сюди [на плечах]. "О, – каже, – от типер я си (по-руски), а типер я си бандьора".
З-3).: Вони мали, можи, якусь форму, чи просто який-небудь одяг?
Р-1).: Та який, та просто… вийшов ну з армії, прийшли зара забрали і всьо…